18 мая папа сказал: "У меня хорошая доча. Я доволен. Правда, правильная слишком. Ей бы немного "червоточинки", "перчинки"…". А после вечера "На березі літа" он высказал удивление, увидев меня-неведомую ему и мой мир ( Read more... )

Снег в середине марта ( Read more... )

Давніший вірш і свіжий - просто є настрій озвучити, нічого вартого переживань.

…Катарсису не сталось. Усе - як завжди ніби. Маленькі зміни тонуть у коловерті днів. Майбутнє і минуле - такі незрушні глиби. Ти не хотів інакше. А може, і не вмів.
( ...а вибір тільки мій... )

…Часом думаю, що у мені є діра, у яку провалюється марно багато енергії, думок, тепла, яке б краще комусь віддати… і з неї точиться біль, який нікому віддавати не хочеться. Можливо, її створила я сама, можливо, мені допомогли… Що б я не робила, вона не загоюється остаточно (хоч уже й легше) - її можна лиш на час прикривати, обходити, бавитися в ( Read more... )

Вірші про інших/іншим. Не знаю, чиїх думок і почуттів у них більше - людей, із якими спілкуюся подумки, чи моїх… Давненьке, дописалося з-поміж іншого - важко згадувати тодішні стани-переживання-задуми... Але ж не відпускає...

Остригаєш волосся - великий шматок життя.
Вириваєш бур'ян із коренем на узбіччя.
Вже так звично мовчати, від рідних ховати ( Read more... )

Я вже знаю цей погляд, хлопчику.
Ти пропав, навіть усміх знічений.
Струм по тілу, тривога - шовчиком…
У мені усе розмагнічено.

( ...а важливо, аби не байдуже... )

…Если б иметь диктофон для мыслей и чувств: включила - и записала все звуки сердца. Я не лечусь - меж разных огней мечусь, меж новизной и липкой смесью инерций. Вот бы сказать всё сразу - и отпустить. Я же молчу некстати - сама не верю. Тысячу писем вновь умещаю в стих - не дописав, записываю в потери.

Если бы знать, что лучше, - вернее б шаг. Если ( Read more... )

Стани мінливі, як погода нині.
То здається, що нічого не має вже значення-сенсу, - і я нагадую собі, що все у моїй свідомості і владі тут. То чиясь усмішка робить усе живим і немарним…
То мені щемко так, ніби усе ламається, - і намагаюся зрозуміти: у кого саме (бо ті, про кого знаю, не можуть мені так відчуватися й боліти)... То здається: все (буде) ( Read more... )

Укотре переконуюсь: якщо правильно сформулювати питання, можна отримати потрібні відповіді (найчастіше). Навіть у мережі… Інколи здається, що весь світ відповідає й допомагає - коли на добро… Або хоч дає знак…

= = =
Вчора дорогою додому думала про сенс життя. Уже не вперше виникає бажання спитати тут про те, хто що ним вважає. Але стримуюсь… Усе одно ( Read more... )

Коли мені недобре, але ще не "межово", я часом рятуюся віршами. Зараз не хочеться слів нових, прикрих, але згадуються старі. І переосмислюються.

Я часом думала, а в січні прописала (і тепер озвучую це - з певних причин навіть без замка, бодай поки що):

Інколи хочеться бути як всі.
В колах веселих вважатись своєю.
Жменю цинізму для місій, месій
мати - як ( Read more... )